|
Приватна урбаністика |
Останні публікації
|
«Торецьк — місто шахтарів» — синьо-жовтий напис на кшталт голлівудського гордовито височіє на пагорбі Скелюватої балки. Десь неподалік у XVIII столітті знайшли поклади вугілля промислових масштабів. Окрім напису, навряд чи тут нині можна знайти щось від Голлівуда. Хіба що руїни давньої та нинішньої війн — безплатні декорації для знімання атмосферних постапокаліптичних фільмів, як гірко жартують місцеві мешканці.
27 вересня, 2019, Юлія Захарченко
|
|
Пів на восьму ранку, я закидаю своє сонне тіло в потяг, попередньо на вокзалі заливши в нього кави. У купе нас усього двоє – я і моя колега Лариса. На весь вагон – може з десяток. За п’ять годин дрімоти під ритмічне похитування поїзда ми прибуваємо до Шепетівки.
14 червня, 2019, Мар'яна Матвейчук
|
|
Ужгород – це не місто. Ужгород – це філософія освоєння простору. Це ботаніка з елементами герпетології та гідрології. Спосіб руху. Поширення та розростання. Це маєвтика, в'юнке підминання й окутування під одним дахом, точніше – під відкритим небом. Тут усе в'ється, обплітає, тягнеться, стелиться, видирається. Виходить за межі, ніби затурканий інтроверт із зони комфорту.
23 травня, 2019, Назарій Заноз
|
|
Рано-вранці 2 червня 2014-го року сепаратисти пішли на штурм Луганського прикордонного загону. За драмою, котра розгорнулася на південній околиці міста, наживо спостерігала уся країна
6 травня, 2019, Максим Віхров
|
|
Я мешкаю в будинку, що стоїть на місці колишнього єврейського кладовища.
4 квітня, 2019, Єва Райська
|
|
Є важкі «затемнені окуляри», крізь які сприймають Севастополь не лише відвідувачі, а й багато севастопольців. Люди не бачать душу Севастополя поза військовим флотом і поза історією двох оборон.
11 березня, 2019, Олег Кочевих
|
|
Спочатку він мені снився. Натóді я знала про Бахчисарай лише те, що він існує, а більше нічого. Снилося, що я стою на подвір’ї одного будинку, а на дах іншого можна стрибнути з цього самого подвір’я – настільки тут круті горби.
1 березня, 2019, Анастасія Левкова
|